Нещадавно на офіційному сайті Київської обласної дер
жадміністрації побачили
знайоме прізвище «Москаленко» і з великим здивуванн
ям взнали, що Ярослав
Миколайович зараз працює першим заступником голови
Київської ОДА А. Присяжнюка.
Ще більше нас вразила «офіційна біографія» цієї люд
ини.
Біографія, скажемо так, дуже неповна, оскільки з неї
не зовсім зрозуміло, чим саме 22-
річний випускник Київського электромеханічного техн
ікума залізничного транспорту ім.
М. Островського Я. Москаленко займався з 1997 по 19
99 рік, і звідки саме дістав гроші на
засновництво МПП «Альфа-трейд» в 1999 році, футбольн
ого клубу „Діназ” і т. ін.
Зате перераховані заслужені ним за кілька років роб
оти у владі нагороди, включаючи
„відзнаку МВС України «Закон і честь».
...Сподіваємось, ця історія не лише пояснить чому Я
. Москаленко так не любить і
боїться чесних журналістів, про що неодноразово пис
ала газета „Київська правда”, а й дасть
відповідь чому саме Я. Москаленко, густо „засіявши”
своїми портретами виборчий округ
No96, де збирається балотуватися в Верховну Раду Укра
їни, так рветься до вищого
законодавчого органу країни.
ЗНАЙОМСТВО
Павло Оснач, бізнесмен, який займався оптовими пост
авками нафтопродуктів з Росії, Литви
та Білорусії до України, та Ярослав Москаленко позн
айомилися в 1994 році, коли один з банків
безпідставно „наїхав” на бізнесмена, вимагаючи за дв
а тижні повернути кредит, виданий на два
місяці.
Працівники служби безпеки банку, не довго думаючи, п
росто забрали в Павла його „Форд-
Скорпіо” представницького класу, а потім ще й підіс
лали додому двох „відморозків”, які добряче
відлупцювали Павла рано-вранці, в під’їзді власного
будинку, насмерть перелякавши при цьому
чотирирічну доньку, яку він збирався відвести до дит
садка.
Того ж дня в Павла відбулася неприємна розмова з кер
івництвом банку. Про конфлікт було
відомо двом молодим хлопцям, яких він спочатку спри
йняв за охоронців банку.
Однак, через кілька днів хлопці, одного з яких звал
и Ярослав Москаленко, а іншого —
мы зашли в какую-то квартиру, Москаленко сказал: «Д
а, на Троещине в этих новых домах скоро
будут жить люди, а ты урод если не будешь нас слуша
ть и делать то, что мы тебе скажем,
будешь на дне Днепра рыб кормить, а сегодня переноч
уешь здесь с мешком на голове». «А сейчас,
— сказал Росийсков С. А., — ты мне отдашь свое заявл
ение, подписанное у нотариуса.».
Росийсков ударил меня несколько раз в лицо и в груд
ь. Затем к нему присоединились остальные. Я
чувствовал множественные удары. После одного из удар
ов по голове я потерял сознание.
Очнулся я в машине. Из машины они меня выбросили у
водоемов на Троещине, которые
идут вдоль дороги к Московскому мосту. При этом они
сказали: «Отдохни и приведи себя в
порядок и не дай бог какие-то менты или заявления...
».
Сергій Російсков — один з клієнтів П. Оснача, з яким
в свій час познайомились Я.
Москаленко та А. Алексєєв.
Наталія Заїтова — знайома С. Російськова, яку одраз
у після захоплення ТОВ
«Жашківнафтопостач» він призначив директором цього п
ідприємства.
Михайло Йосипович та Надія Олексіївна Філіповські —
помічники керівника ТОВ
«Жашківнафтопостач» на той час...
ЯК ВІДБИРАЛОСЯ МАЙНО
«Прокурору Деснянского р-на в г. Киеве...
Объяснение
По существу заданных мне вопросов могу пояснить следу
ющее:
По передаче по договору купли-продажи 2-х АЗС и нефт
ебазы в г. Вышгород фирме
«Альфа-Трейд».
На тот момент «Альфа-Трейд» было должно фирме «ДУП»
значительную сумму за
поставку нефтепродуктов (копии прилагаются).
Во время моего пребывания в квартире на Троещине 27
декабря 2000 года, я упомянул об
этом долге фирмы «Альфа-Трейд» (директор этой фирмы
— Москаленко Я. Н.), на меня с
кулаками сразу накинулись Кучер А.Н., Алексеев А.А.
, Москаленко Я.Н. и Росийсков С.А. Они
угрожали мне немедленной расправой за одно только у
поминание об этом долге. Угрожая мне и
обещая физически расправится с моей семьей, они дав
али мне понять, что фирма «Альфа-Трейд»
не будет возвращать никаких долгов, и я должен с эти
м согласиться, и не предпринимать
никаких мер для возврата задолженности. Все это они
объясняли в грубой нецензурной форме,
избивая меня.
Продолжая морально издеваться надо мною, они потреб
овали, чтобы я провел собрание
работников фирмы «ДУП», где я директор. Офис фирмы
«ДУП» находился по адресу: пр. Мира
10-а. На собрании я должен был убедить сотрудников в
том, что все действия, связанные с
передачей моего имущества Москаленко Я. Н. и Росийс
кову С. А. необходимы для улучшения
положения дел. При этом Росийсков С. А. сказал: «Мо
лчи пока живой, и не дай бог, на собрании
мы услышим что-то подозрительное».
Находясь в подавленном состоянии, я на собрании рабо
тников фирмы «ДУП» 24 января
2001 года, в присутствии Росийскова С.А., Москаленк
о Я.Н. и Алексеева А.А., сказал сотрудникам
фирмы «ДУП» все то, что от меня требовали вымогател
и.
В тот же день были оформлены документы купли-продажи
и акты передачи на 2 АЗС и
нефтебазу в г. Вышгород на фирму «Альфа-Трейд»...
18 марта 2003 года Оснач П.И.”
...Приблизно так само — практично, під дулом пістол
ета, — бандити змусили П. Оснача
протягом кількох днів передати їм всю документацію,
включаючи проектну, на АЗС по вул.
Протасов яр в Києві, паспорти автозаправочних колон
ок для АЗС в м. Жашкові, підписати
довіреність на БМВ-740, «Мерседес-320», забрали два
водних мотоцикли і запропонували йому
назавжди забути, що у нього все це було. Якщо він,
звичайно, разом з сім’єю хоче залишатися
живим і здоровим.
Але й це ще не все: бандити також відібрали у Павла
майно, яке йому не належало. 7
„...Мой сосед обратился ко мне с просьбой помочь ем
у реализовать автомобиль «Жигули»
— писав він до прокуратури того ж Деснянського райо
ну м. Києва. — Я обещал ему, что спрошу у
своих партнеров по бизнесу, которые смогут помочь е
му в реализации автомобиля «Жигули».
На следующий день я заезжал в г. Вышгород к Москаленк
о Я. Н. Москаленко Я. Н. сказал
мне, что ему нужен автомобиль «Жигули» для подарка к
акому-то чиновнику в г. Вышгород.
Я передал ему желание своего соседа реализовать свой
автомобиль «Жигули» ВАЗ-2107.
Москаленко Я.Н. согласился приобрести эту автомашин
у.
Я взял машину у соседа. Приехал на ней в Киев к сво
ему дому пр. Лесной. Москаленко Я. Н.
уже ждал там меня. Я передал техпаспорт и ключи от
машины Москаленко Я. Н.
Москаленко Я.Н. обещал отдать деньги за автомобиль
«Жигули» ВАЗ-2107 через 15 дней.
Обещание отдать деньги за «Жигули» было дано Москале
нко Я. Н. примерно за 1 месяц до
избиения меня в квартире на Троещине 27 декабря 2000
года.
Там же 27 декабря 2000 года в квартире на Троещине
Кучер А. Н., Алексеев А. А. и
Москаленко Я. Н., угрожая физической расправой мне
и моей семье, сказали мне, чтобы я не
надеялся получить деньги за автомобиль «Жигули» ВАЗ
2107.
На сегодняшний день денег за автомобиль «Жигули» ВА
З 2107 ни я, ни мой сосед не
получили. Местонахождение автомобиля ВАЗ 2107 неизв
естно.
Хозяин автомобиля каких-либо документов на его отчуж
дение (генеральная доверенность)
не оформлял...”..
А ось уривок із пояснення самого власника «Жигулів»
І. Рожкова: «...автомобиль ВАЗ-2107
No492-89 КХ, принадлежащий мне на праве личной собст
венности, был снят в органах ГАИ г.
Бровары МРЭО 14.03.2001 г. противозаконным способом
, т. е. с применением гражданином
Алексеевым А. А., проживающем в с. Козаровичи Вышго
родского р-на Киевской обл. при помощи
доверенности (серия АВР No563905) от 07.03.2001 г.,
выданной нотариусом Киевской
нотариальной конторы No11, которую я не выдавал выше
указанному гражданину Алексееву А. А.,
завладевшему моим личным автомобилем мошенническим п
утем, и не подписывал.
Свой личный паспорт я тоже никому не передавал. Про
шу вернуть принадлежащий мне на
праве личной собственности автомобиль ВАЗ-2107 No492
-89 КХ, а преступника Алексеева А. А.,
завладевшего моим личным автомобилем мошенническим п
утем и присвоевшего себе, привлечь к
уголовной ответственности...”
...Однак, наприкінці лютого 2001-го року Павлу було
вже не до того, щоб турбуватися про
відібране майно — перед ним раптом виникла реальна
перспектива самому стати злочинцем...
НЕ ПОСТРАЖДАЛИЙ, А, НАВПАКИ — ПІДОЗРЮВАНИЙ!
Уже 20 лютого 2001-го року Павлу довелося пояснюват
и оперуповноваженому із
столичного відділу по боротьбі з економічною злочин
ністю, такому собі майору Ю. Захаренко,
чому імпортом нафтопродуктів займається не одне, а к
ілька підприємств, і чому директором
одного из них, а саме — МПП «Барель-К» він хотів зр
обити Е. Гончарова.
Відповідь була більше, ніж проста: кілька підприємст
в необхідно для того, щоб у випадку
«наїзду» на одне з них когось з перевіряючих, бензи
н не «застряг» надовго на якій-небудь
митниці, що паралізувало б всю роботу. А Едіка Гонча
рова він хотів зробити директором МПП
«Барель-К» тому, що той був сином начальника його с
лужби безпеки Володимира Гончарова.
Кому ж він ще міг більше довіряти, ніж начальнику сл
ужби своєї ж безпеки?
Тоді ж з’ясувалось, що Е. Гончарова на початку 2001
р. вбили: проломили череп залізною
трубою. Причому, сталося це... в Вишгороді. Знову див
ний збіг обставин, чи не так?
Одна з версій цього вбивства грунтувалася на тому,
що, оскільки у Е. Гончарова було два
кіоски по обміну валюти, його просто вислідили і, о
грівши залізякою по голові, забрали значну
суму готівки. Однак, по іншій версії, чи то придумані
й самими міліціонерами, чи то підказаній їм
кимось з „друзів” П. Оснача, саме він, Павло, бул як
ось зв’язаний з цим вбивством. Можливо,
навіть був його замовником...
...А 1-го березня в офісі П. Оснача на вул. Ярослав
ській, 41 висадився справжній
міліцейський десант із співробітників Вишгородського
райвідділу, представників транспортної
міліції, столичних борців з економічними злочинами
і т. д. і т. п. 8
Оперуповноважені відкрили два сейфи і вигребли звідт
и все, що там зберігалося, а П.
Оснача і його заступника посадили в непримітний «жи
гуль» і відвезли в Вишгородський
райвідділ. Як підозрюваних в організації вбивства Е.
Гончарова, що вони зрозуміли пізніше.
Оскільки протягом семи діб, доки їх тримали в різни
х камерах місцевого ізолятора тимчасового
утримання, слідчі з операми всіма правдами і неправда
ми намагалися їх «розколоти» і добитися
визнання в тому, про що ні один, ні інший уявлення
не мали.
Наміри міліціонерів були настільки серйозні, що під
кінець «відсидки» їх навідав особисто
начальник ГУВС в Київській області генерал В. Заруб
енко з усією своєю свитою. Незважаючи на
це, як не старалися опери та слідчі, причетність і П
. Оснача і його заступника до вбивста Е.
Гончарова виявилася настільки малоймовірною, що міл
іціонери навіть посоромилися вказати
дійсну причину їх затримання в суді, промимривши що
сь на кшталт: «П. Оснач та А. Волков були
затримані біля Вишгородського відділку за порушення
громадського порядку, що виразилося в
тому, що вони голосно лаялися та матюкалися...».
Виходить, суддя мав би повірити міліціонерам, що П.
Оснач та А. Волков таким ось чином
вирішили розважитися: залишивши всі справи, приїхат
и з Києва до Вишгорода, щоб
поматюкатися на порозі місцевого райвідділу...
І все ж, чи то з своєї ініціативи, чи то по чийомус
ь проханню після повернення з
Вишгородського ІТУ їх ще з місяць „щільно” водила „
наружка”...
Потім „наружка” зникла, та й все вилучене з сейфів
повернули.
...Не можемо нічого стверджувати однозначно, але Па
вло Оснач впевнений: вся „операція”
по „чесному від’єму”, як висловлювався Остап Бендер
, у нього майна була організована
Ярославом Москаленко за порадами С. Російськова. Са
ме тому, трохи відійшовши від „наїзду”
бандитів та міліцейського „пресу”, перше, що він зр
обив — це в липні 2001 року надіслав на
адресу МПП „Альфа-трейд” претензію, в якій, вказав,
що останнє завинило ТОВ „ДУП” 373 тис.
656 грн. 27 коп.
Іншими словами, Я. Москаленко, на момент написання
цієї претензії, заборгував П. Осначу,
за його підрахунками, біля 70 тисяч доларів США.
Якщо додати сюда біля 400 тон нафтопродуктів, що зал
ишалися на Нижчедубечанській
нафтобазі, загальна вартість яких досягала 2,5 млн.
грн. (приблизно по 6 тис. грн. за тону), а також
додати 64 тис. літрів нафтопродуктів на обох заправк
ах — загалом ще 320 тис. грн., плюс вартість
самих заправок та нафтобази — приблизно 90 тис. грн
., выходить майже 3 млн. грн. чи трохи
більше півмільйона доларів США.
Отже, на одному лише майні П. Оснача в Вишгороді Я.
Москаленко и А. Алексєєв
«піднялись» на 600 тис. доларів США.
Що стосується претензії, то відповіді на неї П. Осна
ч так і не отримав і по сьогодні. Чому
— з’ясується далі...
А В ЦЕЙ ЧАС В ЖАШКОВІ...
В Жашкові у С. Російськова виникли деякі складності
.
27 грудня 2000 р. йому довелося підробити підписи д
вох інших засновників — О. Жданової
та Р. Кисіль, та сфабрикувати „липовий” протокол зб
орів засновників підприємства,
„намалювати” наказ No1 від 27.12.2000 р. про признач
ення засновниками директором товариства
Н. Заїтову та, знову ж таки, підробити підписи до До
повнень до Засновницького договору.
А наступного дня — „домовлятися” з керівництвом Жашк
івської райдержадміністрації про
те, щоб воно „затулили очі” на те, що 70-ма відсотк
ами статутного капіталу володіє Олена, а не
Павло Оснач.
Однак, для того, щоб розпродати все, що було на бал
ансі підприємства, теж потрібна була
згода всіх засновників.
Тут С. Російськов вирішив піти іншим шляхом.
20 березня 2001 р. він, начебто, провів збори засно
вників, які вивели О. Жданову з їх числа
«в зв’язку з систематичним невиконанням обов’язків
Засновника».
А вже 4 вересня 2001 р. С. Російськов від імені ТОВ
„Жашківнафтопостач” за 250 тисяч
гривень продає практично готову заправку по вул. За
лізничній, 19 такому собі СП „ТзОВ Катрін”. 9
В той же день, 4 вересня 2001 р. Н. Заїтова за 54 т
исячі гривень продає гр-ну О. Куклі все
нерухоме майно виробничої бази в м. Жашків по пр. П
еремоги, 19.
Обидві угоди оформляє приватний нотаріус В. Шелудько
.
Доля всіх інших матеріально-технічних цінностей ТОВ
„Жашківнафтопостач”, (від 300 тон
палива до офісної техніки) загальною вартістю, як м
и пом’ятаємо, приблизно двадцать мільонів
гривень, невідома до цих пір...
Вже через два місяці — в листопаді О. Жданова оскарж
ує рішення про вивід її з
засновників в Жашківському районному суді.
Жашківський райсуд О. Ждановій, як і очікувалося, ві
дмовив, та ще й безпідставно
звинуватив в тому, що вона „не приймала участі в уп
равлінні товариством, не приходила на збори
засновників, порушувала засновницький договір, не в
иконувала своїх обов’язків”, і, навіть,
„перешкоджала досягненню цілей товариства”.
Незважаючи на це, 20 травня 2002 р. Апеляційний суд
Черкаської області це рішення
скасував, і позов О. Жданової задовольнив (23 грудня
2002 р. Верховний Суд України залишив це
рішення в силі).
Таким чином, у відповідності з чинним законодавство
м України, з момента виводу О.
Жданової з засновників підприємства (з 20 березня 20
02 р.) всі рішення, прийняті новими
засновниками ТОВ «Жашківнафтопостач» були вже вдвічі
нелегітимними. Оскільки просто
нелегітимні вони були вже з моменту безпідставного
виведеня О. Оснач зі складу
засновників товариства і введення туди С. Російсько
ва.
Однак, якщо факт безпідставного виведення О. Оснач
зі складу засновників ТОВ
„Жашківнафтопостач” та незаконого введення туди С. Р
осійськова поки що не був зафіксований
правоохоронними органами, а також оцінений ними та
судом, то висновки Апеляційного суду
Черкаської області від 20.05.2002 р. по цій справі
були однозначними.
Тепер можна було оспорювати в суді продаж майна підпр
иємства.
І третій співзасновник — Р. Кисіль 11 вересня 2001
р. спробувала оскаржити продаж АЗС в
Жашківському райсуді.
Жашківський райсуд Р. Кисіль в позові відмовив.
Р. Кисіль звернулася до Апеляційного суду Черкасько
ї області. Долучивши до апеляції
рішення цього ж Апеляційного суду за позовом О. Жда
нової.
Незважаючи на це, 6 червня 2002 р. Апеляційний суд
Черкаської області Р. Кисіль теж
відмовив. І це — незважаючи на те, що рішенням цьог
о ж суду від 20 травня цього ж року
виключення О. Жданової з числа засновників ТОВ „Жаш
ківнафтопостач” було визнано
незаконним!
Тоді з позовом про визнання недійсним договору купів
лі-продажу АЗС до СП „ТзОВ
Катрін” звертається вже ТОВ „Жашківнафтопостач”. По
зов підписує П. Оснач.
В той же день Н. Заїтова пише до суду заяву про те,
що ТОВ „Жашківнафтопостач” ніяких
претензій до СП „ТзОВ Катрін” не має, П. Оснач не є
керівником підприємства, а директором ТОВ
„Жашківнафтопостач” є вона.
І надає суду... довідку Уманської об’єднаної державн
ої податкової інспекції від 22.07.2002
р.
Суд справу зупиняє в зв’язку з відсутністю предмету
спору: адже Н. Заїтова з С.
Російськовим, які продали заправку СП „ТзОВ Катрін”,
дійсно ніяких претензій до покупців не
мають!
Такий ось театр абсурду: було в підприємстві три за
сновника. Прийшов аферист, шахрай,
домовився з чиновниками, і одного, самого головного
засновника викинув на вулицю, зайнявши
його місце. Потім викинув на вулицю іншого. Потім ч
ерез своего директора, такого самого
афериста і шахрая, як сам, почав розпродувати чуже
майно.
І, начебто, все очевидно: майно продавати було не мо
жна, але, виявляється, зупинити це
пограбування серед білого дня у нас в країні майже
незможливо: незважаючи на те, що один суддя
визнав незаконність вигнання одного засновника, інши
й суддя, знаючи про це, вважає, що рішення
про продаж майна, прийняте без цього засновника, є
законним!
А коли до суду звертається справжній директор підприє
мства, намагаючись довести, що
майно просто розкрадається, йому кажуть: ви, шановн
ий, взагалі тут ніхто і звуть вас ніяк! 10
Хто винуватий в цьому в першу чергу?
Звичайно ж, чиновники Жашківської райдержадміністра
ції, які одним розчерком пера
позбавили О. Оснач 70% статутного капіталу ТОВ „Жаш
ківнафтопостач” і віддали їх
шахраю С. Російськову.
Але чи вважають вони себе винуватими?
ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ СВЯЩЕННА І НЕДОТОРКАНА?
Забігаючи трохи наперед, зауважимо: на початку 2005
р. Олена Оснач поскаржилася до
Жашківського райсуду на розпорядження голови Жашківс
ької РДА „Про реєстрацію змін до
Статуту та установчого договору ТОВ „Жашківнафтопос
тач” від 28.12.2000 р. No 409”,
попросивши визнати його неправомірним.
Жашківська РДА в особі начальника юридичного відділ
у апарату Т. Федоренко в своїх
запереченнях на скаргу послалася на те, що, мовляв,
оскільки зміни до установчих документів
підписали Кисіль Р.П., Жданова О.Й. та Оснач П.І., а
реєстраційну картку заповнила директор
ТОВ „Жашківнафтоностач” Заїтова, то ніякої вини адм
іністрації в тому, що сталося, не має.
І попросила суд... відмовити Олені Оснач в задоволе
нні скарги.
Ось так. Мовляв, що нам принесли, те ми й зареєстру
вали. Знати не знаємо, хто така О.
Оснач...
Мало того, що Олену Оснач цинічні і нахабні чиновни
ки викинули з числа засновників
мільйонного підприємства, позбавивши майна, так теп
ер ці же чиновники, замість того, щоб
покаятися, хоча б, зробивши вигляд, що допустили сл
ужбову недбалість чи халатність, ще й
намагаються довести в суді, що ні в чому не винуваті
і вчинили згідно закону!
А тепер вгадайте, як кажуть, з двох разів, кого під
тримав Жашківський райсуд — О. Оснач
чи нечесних чиновників разом з шахраями С. Російськ
овим та Н. Заїтовою? Правильно, останніх.
„Обгрунтувавши” своє рішення тим, що О. Оснач взнал
а про те, що С. Російськов зайняв її місце в
засновниках ТОВ ООО „Жашківнафтопостач” ще в 2002 р
. і тому пропустила строк оскарження.
Мовляв, раз знала людина, що її пограбували, до суд
у не звернулася, значить, була з
пограбуванням згідна. Буває...
Насправді Олена, яка в цей самий період з чоловіком
разом не жила і не спілкувалася, ні
слухом, ні духом не чула про те, що відбувалося з „в
иробничими” проблемами чоловіка. Павло ж
просто не хотів втягувати сім’ю в ці „розборки”, сп
одіваючись справитись з проблемами
самотужки.
Що стосується Я. Москаленка, то він незважаючи на т
е, що „роздягнув” сім’ю Осначів до
нитки, для того, щоб тримати ситуацію під контролем,
продовжував час від часу приїздити до
Олени, підтримуючі „хороші” стосунки з нею за допом
огою дрібних подарунків...
...Так само, на тих же підставах, — мовляв, була зг
ідна з пограбуванням, — цей же
Жашківський суд відмовив в позові О. Оснач, коли вон
а в лютому 2005 р. звернулася до нього з
вимогою про визнання незаконними протоколу зборів з
асновників ТОВ «Жашківнафтопостач” від
27.12.2000 р. та змін та доповнень до засновницьког
о договору від 27.12.2000 р.
Як по-вашому, шановні читачі, хто саме в судовому за
сіданні свідчив про те, що О. Оснач
вже в 2001 р. знала, що виключена зі складу засновни
ків товариства а, значить, пропустила строк
позовної давності (3 роки)?
Співмешканка С. Російськова Ольга Жидкова та його п
одільник Ярослав
Москаленко!
Найцікавіше те, що в судді В. Скрипника не виникло й
тіні підозри щодо правдивості
показань цих „незацікавлених” свідків”...
До речі, про те, як саме проходило це судове засідан
ня, свідчить заява О. Оснач про відвід
судді, де вона зазначила, що цей суддя відмовив їй в
наданні суду своїх доводів та міркувань з
приводу позовної заяви, в отриманні копії протоколу
судового засідання, повній фіксації процесу
технічними засобами, не надав можливості для запита
нь відповідачу та іншим сторонам після
заслуховування їх пояснень, не заслухав її пояснень
після доповіді справи, не встановив порядок
допита свідків і дослідження інших доказів і т. д..
Звичайно ж, суддя В. Срипник сам себе від цього проц
есу не відсторонив. 11
Навпаки, зовсім не залишився „безстороннім” до нама
гання О. Оснач та її адвоката Ігоря
Іванова захиститися від його, Скрипника, судівського
свавілля. І — виніс окрему ухвалу щодо
повідомлення київській міській кваліфікаційній комі
сії „про неповагу адвоката Іванова до суду і
необхідності прийняття до нього заходів впливу”. Ос
ь такий от принциповий суддя...
Отже, хай живе Жашківський районний суд, — самий „сп
раведливий” суд в світі!
Саме суд, а не окремий суддя В. Скрипник. Оскільки с
удді цього дивного суду не
задовольнили жодного позову чи скарги, поданих проти
рейдерів С. Російськова та Н. Заїтової!
Така от якість суддівської праці «по-жашківськи».
Зрештою, в нас є серйозні підозри, що справа тут зов
сім не в тому, що судді цього суду
нетямущі чи чогось нерозуміють. Справа, як нам здає
ться, в іншому.
В тому, що хтось з керівництва Жашківської РДА під
час рейдерського захоплення ТОВ
„Жашківнафтопостач” просто домовився з рейдерами. І
саме тому реєстратор „забув” перевірити
чи дійсно П. Оснач є основним співзасновником ТОВ „
Жашківнафтопостач”... Звідси і непохитна
позиція судей, „до останньої каплі крові” готових за
хищати все тих же рейдерів.
...Зрештою, все це лише наші здогадки. Крапки в цій н
епростій справі повині спочатку
поставити правоохоронні органи.
Та чи поставлять?
СПРАВА ПОРУШЕНА? ТИМ ГІРШЕ ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛОГО...
Однак, повернемося в 2002 рік.
Незважаючи на звернення до суду О. Жданової, Р. Кис
іль, П. Оснача від імені ТОВ
„Жашківнафтопостач”, визнати в суді договор куплі-пр
одажу АЗС недійсним їм не вдалося. З
іншого боку, окрилені підтримкою служителів Феміди,
С. Російськов з Я. Москаленко
продовжували розпродаж ТОВ „Жашківнафтопостач” та ма
йна Павла у Києві та Вишгороді.
Дуже швидко були продані дві вишгородські заправки т
а нижчедубечанська нафтобаза.
Нових хазяїв знайшли земельна ділянка площею 0,18 г
а під АЗС по вул. Солом’янській в м.
Києві, а також все інше рухоме майно П. Оснача.
«Але ж це справжнісінький кримінал, — можливо, ска
же хто-небудь з прискіпливих
читачів. — Тут не судитися було потрібно, а до міліц
ії звертатися!».
І буде абсолютно правий. Що прекрасно розумів і сам
П. Оснач.
Однак, як ми вже підкреслювали, чи то за збігом обс
тавин, чи то за чієїсь злої волі,
протягом 2001-го та першої половини 2002-го років н
а нього та його заступника і з боку бандитів,
які його пограбували, і з боку міліції (кримінально
ї — в зв’язку з вбивством Е. Гончарова,
економічної — в зв’язку з подіями на Житомирській ми
тниці) чинився настільки шалений тиск,
що він просто боявся звертатись до міліції.
Як з’ясувалося пізніше, боявся не даремно.
Судіть самі.
В липні 2002 р. в його квартиру, зрізавши замки, за
лізли грабіжники.
А напередодні йому зателефонував невідомий і нагадав
, що всі погрози про можливу
розсправу з ним та його сім’єю залишаються в силі.
«...Этот человек прямо сказал, что 13 числа я получу
весточку о том, что их угроза
реальна, и что мою семью спасла нелепая случайность
, — написав П. Оснач в заяві до
прокуратури. — Милиция считает, что это „похоже на
наркоманов”.
Я утверждаю, что это предупреждение и опасаюсь еще
более опасных выпадов со
стороны Москаленко Я. Н., Алексеева А. А., Кучера А
. Н. и Росийскова С. А.
Я понял, что указанные лица своих слов на ветер не
бросают, и свои угрозы, вплоть до
физического устранения меня и моей семьи, могут осу
ществить в любой час, если я буду
настаивать на возврате своего имущества. Поэтому я
вынужден был обратиться в
правоохранительные органы за помощью, поскольку все
эти лица входят в организованные
преступные группировки, имея «крышу» и покровительс
тво в высших эшелонах власти...».
...Вперше П. Оснач щодо подій, які сталися в кінці 20
00-го на початку 2001-го років
звернувся до правоохоронних органів із заявою лише
30 вересня 2002 р. Однак, кримінальна
справа за фактами вимагання та шахрайства (ст. 189
ч. 2 та ст. 190 ч. 4 КК України) була порушена
лише через півроку — 23 березня 2003 р. 12
П. Оснач зітхнув з полегшенням. Адже, якщо, нарешті
, прокуратура порушила справу,
значить скоро все його майно буде йому повернено.
Однак, дуже швидко з’ясувалося, що радіти занадто р
ано.
За півтора місяці з моменту відкриття кримінальної
справи слідчий Деснянського
райвідділу міліції м. Києва С. Лісогубенко лише один
раз допитав П. Оснача в Деснянському
райвідділі. І більше ніяких слідчих дій не проводив.
Впевнишись, що розслідування з якихось причин прост
о не ведеться, П. Оснач розуміє, що
злочинці зовсім не жартували, коли розказували, що
в міліції у них „все на мазі”. Але вирішує не
відступати.
Двічі він скаржиться народному депутату України В. С
івковичу, зокрема, вказуючи, що не
лише йому особисто, а і його адвокатам постійно пог
рожують по телефону. Однак, це не міняє
ситуацію.
Навпаки — вишгородські міліціонери раптом згадують,
що два з половиною роки тому П.
Оснач підозрювався у вбивстві Е. Гончарова. І почин
ають діяти.
Ось як це описує сам П. Оснач в повторній скарзі до
прокурора Деснянського р-ну м.
Києва:
„...11 декабря 2003 года в мой служебный кабинет...
вошли трое неизвестных мне людей.
Представившись оперативными сотрудниками Вышгородско
го райуправление внутренних дел
Киевской области, не показывая служебных удостовере
ний, они предложили мне следовать
вместе с ними в Вышгородское райуправление внутренн
их дел Киевской области...
Под давлением грубой силы я вынужден был покинуть св
ой кабинет и отправиться в
указанный орган внутренних дел под конвоем этих люде
й...
В Вышгородском райуправлении... меня привели в кабине
т начальника отдела уголовного
розыска Цукренко Яна Борисовича. Цукренко Я. Б., не
предъявляя мне постановления, ордера либо
иного документа, в которых бы указывалась причина м
оего задержания, не выпуская меня из
своего служебного кабинета, беседовал со мной около
часа. Протокол во время этой беседы не
велся, так как мне предлагалось перестать писать жа
лобы в прокуратуру Деснянского района г.
Киева, иначе я попаду в места лишения свободы.
По окончании беседы Цукренко Я. Б., в моем присутст
вии, отдал распоряжение
сотруднику своего отдела Закуцкому Андрею Павловичу
произвести оформление на меня
административного нарушения по ст. 173 Кодекса об ад
министративных правонарушениях.
Закуцкий А.П. попытался отказаться от выполнения эт
ого распоряжения, но Цукренко Я. Б.
вынудил его составить такой протокол.
Из протокола следовало, что я, Оснач П.И., неизвестн
ым образом проник в здание
Вышгородского райуправления внутренних дел Киевской
области и, находясь в коридоре 3-го
этажа был, в соответствии со ст. 173 Кодекса об адми
нистративных правонарушениях,
привлечен к ответственности случайно проходящим по
коридору оперуполномоченным Закуцким
А. П., за нецензурные выражения, адресованные в неи
звестно чей адрес.
...В результате этих действий, я сутки провел в камер
е предварительного заключения без
каких бы то ни было оснований...
Во время моей беседы с Цукренко Я .Б. я понял, что
мое задержание прямо связано с
возбужденным Деснянской прокуратурой г. Киева уголо
вным делом в отношении Росийскова С.
управління податкової міліції в Черкаській області
С. Плакущого.
...Іншими словами, з точки зору черкаських правоохо
ронців, недоплата в бюджет майже
170 тис. грн. не є підставою для порушення кримінал
ьної справи.
До речі, ці 170 тис. грн., які недоплатили в бюджет
С. Російськов з Н. Заїтовою — лише те,
на що податківцям вказав пальцем П. Оснач. 14
Але ж насправді вони за цей час продали все, що бул
о на балансі підприємства, причому, —
використовуючи настільки грубі і примітивні підробк
и та фальсифікації, що просто не вкладається
в голові як могли міліціонери-податківці цього не п
обачити.
Лише один приклад.
На початку 2000 р. Одеське ТСП „Гамма-техник”, у ві
дповідності з протоколом про залік
взаємних вимог поставило ТОВ „ДУП” три паливно-розд
аточних насоси для АЗС на загальну
суму 202 тис. 669 грн.
ТОВ „ДУП” залишило їх на зберігання на складі ТОВ „
Жашківнафтопостач”.
Отримавши біля 300 тисяч грн. за продаж недобудованої
АЗС та будівельної бази, С.
Російськову з Н. Заїтовою потрібно було вивести ці
гроші з рахунків підприємства.
Тож, вони не придумали нічого кращого, ніж перераху
вати 160 тис. з цієї суми на рахунок
МПП Я. Москаленка „Альфа-трейд”, начебто, за... три
поставлених цим підприємством паливно-
роздаточних насоса для АЗС.
Звичайно, що будь-яка зустрічна перевірка, маючи на
руках документи одеситів, які дійсно
поставили насоси, та документи їх власника — ТОВ „ДУ
П”, дуже швидко виявила б, що МПП
„Альфа-трейд” ніяких насосів ТОВ „Жашківнафтопостач
” не поставляло, а, значить, ТОВ
„Жашківнафтопостач” разом з МПП „Альфа-трейд” їх пр
осто вкрали у ТОВ „ДУП”. Та ще й, при
цьому, значно занизивши їх вартість, щоб МПП „Альфа
-трейд” заплатило менше податків...
Мабуть тому Я. Москаленко після отримання грошей ві
д ТОВ „Жашківнафтопостач” МПП
„Альфа-трейд” швиденько продає. І реєструє нове підп
риємство ТОВ «Синтез». Як кажуть, від
гріха подалі...
А от чому начальник слідчого відділу Уманської пода
ткової міліції майор К. Товстенко не
став сам і не дав підлеглим „влазити” в ці інтимні
подробиці бурної діяльності ТОВ
„Жашківнафтопостач” періоду правління ним Н. Заїтов
ою — це, звичайно, питання...
До речі, на складі будівельної бази зберігалися не
лише три паливно-роздаточних насоси,
які належали ТОВ „ДУП”, а й величезна кількість інш
ої власності цього товариства, яка була
просто вкрадена С. Російськовим та Н. Заїтовою, та
продана за готівку.
Однак, це податківців, чомусь, теж не зацікавило...
КРАЩИЙ ЗАХИСТ — НАСТУП?
Результатом числених скарг П. Оснача на бездіяльніс
ть С. Лісогубенка стало те, що його
замінили на іншого слідчого — Г. Желудкова. Але він
виявився не краще, а ще гірше С.
Лісогубенка.
Судіть самі.
Ще в березні 2004 р., після числених скарг П. Оснач
а на бездіяльність слідства в ситуацію
втрутився прокурор Деснянського району М. Ганечко і
надав слідчим указівки по розслідуваню
кримінальної справи. Де були перераховані елементар
ні слідчі дії, які міліціонери мали б провести
ще рік тому. Наприклад:
„..По автомобілю „Газель” — ретельно допитати Алекс
еєва щодо обставин появи в нього
вказаного автомобіля, оглянути автомобіль та вилучи
ти з чужого незаконного володіння...
По водним мотоциклам — шляхом допиту Оснача з'ясува
ти за чиї кошти купувались
мотоцикли та чи передавав він їх іншим особам для ре
алізації...
Враховуючи покази Алексеєва щодо продажу мотоциклів
встановити його нового власника,
допитати його щодо обставин придбання мотоциклів
В інспекції головного державного реєстратора флоту У
країни з'ясувати особу
фактичного власника цих водних мотоциклів на цей час
....
По автомобілю ВАЗ 2107 —
Допитати Андрієнко щодо обставин придбання вказаного
автомобіля та подальшої його
реалізації, вилучити відповідні документи.
Провести в КНДІСЕ додаткову почеркознавчу експертиз
у по довіреності, відібрати зразки
почерку та підписів у Алексеєва, провести почеркозн
авчі експертизи по підписам на квитанціях,
вилучених в ДАІ...”.
Йшла мова в цих вказівках і про „Мерседес-320”, і п
ро БМВ-740. 15
Однак, як стверджує П. Оснач, практично нічого з ци
х вказівок Г. Желудков не виконав. У
всякому випадку, йому, постраждалому, про це нічого
не відомо.
Пройшов строк, визначений прокурором, до якого ці в
казівки мали бути виконані — 30
квітня, пройшло ще два тижні, і П. Оснач, який поба
чив, що слідчий Г. Желудков ніяк не реагує на
прокурорські вказівки, скаржиться до Генпрокуратури.
рА вже через тиждень отримує відповідь з
Дарницького райвідділу за підписом заступника началь
ника слідчого управління В. Старченко, де
зазначено, що „Факти, викладені у Вашій заяві, під
час вивчення кримінальної справи свого
підтвердження не знайшли”.
...В той же час, якимось чином (здогадайтесь, шанов
ні читачі, яким саме) про ці скарги
взнає Я. Москаленко і К°. І — теж скаржаться. Народ
ному депутату України Г. Омельченко на те,
що ...проти них „незаконно” порушено кримінальну сп
раву.
Нам невідомо що саме вони написали в своїй скарзі на
родному депутату і що саме він їм
відповів, але реакція правоохоронних органів на втр
учання нардепа в цю справу є виключно
показовою.
Дуже швидко прокурор відділу нагляду за додержанням
законів органами внутрішніх справ
при провадженні оперативно-розшукової діяльності, д
ізнання та досудового слідства прокуратури
міста Києва В. Купецький приймає постанову про про
скасування постанови накладення арешту
на майно, де, зокрема, зазначає:
„Проведеним по справі досудовим слідством встановлено
, що у жовтні-грудні 2000 року
невстановлені слідством особи заволоділи шахрайськи
м способом майном Рожкова І. М. —
автомобілем „ВАЗ-2107”.
17.07.03 слідчим СВ ТВМ-1 Деснянського РУ ГУ МВС Ук
раїни в м. Києві Видринською О. А.
винесено постанову про накладення арешту на майно,
а саме автомобіль „ВАЗ-2107”.
Вимоги ст. 126 КПК України передбачають можливість
накладення арешту на майно
лише для забезпечення позову чи можливої конфіскаці
ї майна обвинуваченого чи підозрюваного.
Вивченням кримінальної справи не встановлено відомос
тей про наявність в справі
підозрюваних чи обвинувачених.
За таких обставин постанова слідчого про накладення
арешту на майно є незаконною
та такою, що підлягає скасуванню...”.
Так-так, „ВАЗ-2107”, про який тут йдеться, — це та
сама „сімка”, за яку Я. Москаленко не
віддав І. Рожкову 4 тисячі доларів, і на яку І. Рож
ков, начеб-то, виписав А. Алексєєву довіреність у
нотаріуса 11-ї нотаріальної контори м. Києва, і яку
потім по цій довіреності було знято з обліку в
Броварському ДАЇ.
Отже, прокурор відділу нагляду за додержанням законів
органами внутрішніх справ при
провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізна
ння та досудового слідства прокуратури
міста Києва В. Купецький, „ретельно вивчивши справу
No53-492”, „не побачив” там ні пояснення
П. Оснача від 13 березня 2003 р., ні пояснення самог
о І. Рожкова, де він чорним по білому вказує,
що ніяких довіреностей А. Алексєєву не видавав, свог
о паспорта теж нікому не передавав, і
просить притягти А. Алексєєва до кримінальної відпов
ідальності.
А, отже, не побачив ніяких підозрюваних — ні Я. Мос
каленко, ні А. Алексєєва, ні нотаріуса
11-ї нотаріальної контори м. Києва...
А от нам, до речі, абсолютно точно відомо, кому сам
е в руки потрапив автомобіль І.
Рожкова, який був незаконно привласнений Я. Москале
нко, переданий ним своєму родичу А.
Алексєєву, а після цього, по підробленій з допомого
ю нотаріуса 11-ї нотаріальної контори м.
Києва знятий з облікув в ДАЇ м. Бровари.
14.03.2001 р. цей автомобіль під номером 492-89 КХ
був знятий з обліку в м. Бровари, а вже
31.07.2001 р. поставлений на облік в Вишгородському
ДАЇ таким собі мешканцем м.
Вишгорода гр-м А. О. Андрієнком під держномером 225
-23 КК.
Правда, вже 19.10.цього ж року гр-н А. О. Андрієнко
знімає його з обліку і автомобіль
опиняється в м. Кагарлик, а невдовзі — аж в Дніпропе
тровській області...
Дуже дивно, але ім’я і прізвище Анатолія Олександро
вича Андрієнко, який став власником
„сімки”, фактично, вкраденої у І. Рожкова, один до
одного збігається з ім’ям та прізвищем
підполковника міліції Анатолія Олександровича Андріє
нко, який саме в цей час очолював
податкову міліцію Вишгородського району Київської о
бласті. 16
Пам’ятаєте, в своєму поясненні прокурору Деснянсько
го району П. Оснач якраз вказував,
що Я. Москаленкові потрібен був автомобіль для пода
рунка одному чиновнику в Вишгороді?
Можливо, цим чиновником якраз і був Анатолій Олекса
ндрович?
І, можливо, саме тому С. Російськов вирішив „вивест
и” частину отриманих від продажу
АЗС та будівельної бази грошей через МПП „Альфа-тре
йд”? Яка може бути податкова перевірка,
якщо головний міліцейський податківець Вишгородсько
го району, де зареєстровано МПП
„Альфа-трейд”, — своя людина?
Оце б і з’ясувати прокурору В. Купецькому, самому,
чи з допомогою підлеглих,
небудь іншому...
В принципі, це є не що інше, як звичайний бандитськ
ий „розвод”, яких було немало в кінці
80-х-середині 90-х років минулого століття на терен
ах колишнього СНД. Однак, люди, які
вирішили все це провернути в кінці 90-х, ні до чого
іншого просто не могли додуматись, оскільки
вийшли саме з з кримінального середовища.
...А тепер давайте згадаємо хто саме допоміг нашим „
героям” реалізувати перший етап їх
підлого і підступного плану, безпідставно затримавши
десятки цистерн з нафтопродуктами.
Державний чиновник — начальник залізничної станції
Житомир Е. Сорока, що в
подальшому було доведено міліціонерами.
В будь-якій цивілізованій, дійсно правовій державі,
правоохоронні органи дуже швидко
розібралися б з таким „сорокою”. І якщо його дійсно
„купили” бандити — сидів би цей „сорока”
до кінця життя у в’язниці. І при цьому за свій влас
ний рахунок компенсував би бізнесмену всі
збитки в десятикратному розмірі.
А от у нас...
Невідомо, чи гр-на Е. Сороку взагалі було якось за ц
е покарано. Швидше за все — ні. 22
Зате добре відомо, що 246 тисяч, незаконно списаних
з рахунку ТОВ „ДУП” товариству так
і не повернули.
...Після „акції” з затриманням цистерн на кордоні б
андити „з чистою совістю” починають,
вибачте за русизм, „кошмарити” бізнесмена, відбираю
чи в нього все майно. І саме тут, якось дуже
вчасно стається вбивство сина начальника охорони П.
Оснача. Настілько вчасно, що само собою
виникає питання: а чи не ініційоване це вбивство у
м. Вишгороді нашими „героями”? Адже для
цього комусь із них, — наприклад, місцевим мешканцям
Я. Москаленку або А. Алексєєву, —
зовсім не потрібно було хапати залізну трубу та бит
и нею Е. Гончарова по голові. Навіть
„замовляти” його не потрібно було. Треба було всьог
о лише пошептати на вухо якому-небудь
відморозку: „Бачиш оно хлопець іде? В нього є дві „
валютки” і він кожного дня о сьомій (восьмій,
дев’ятій, десятій — не важливо) повертається звідти
цією дорогою. З виручкою...”.
Все. І совість чиста, і питання вирішене. Бо після
цього і батькові Едіка, і знайомим
„ментам” достатньо нагадувати, що саме П. Оснач якос
ь причетний до цього вбивства. І П.
Осначу вже не до боротьби за своє майно. Адже стату
с підозрюваного у вбивстві — це вам, як
кажуть, не хухри-мухри. Причому, злочинцям дуже виг
ідно, щоб це вбивство якнайдовше не
розкривалось. Щоб „тримати на гачку” П. Оснача до к
інця життя. І вчергове „наїхати” на нього, як
тільки він згадає, скільки майна в нього відібрали...
І тут, як бачите, держава в особі правоохоронної си
стеми, точніше, вишгородських
міліціонерів почала співпрацювати зовсім не з жертв
ою в особі П. Оснача, а з грабіжниками.
А далі, в зв’язку з захопленням ТОВ „Жашківнафтопос
тач” на сцені вже з’являються
безпосередні представники держави в особі керівників
Жашківської райдержадміністрації. Які з
легкістю передають чужі мільйони злодіям. Більше тог
о — через кілька років в суді з дивовижним
цинізмом та нахабством намагаються „довести”, що ні
в чому не винуваті.
А потім до цієї брудної гри підключаються судді Жашк
івського суду, захищаючи бандитів,
а не пограбованого підприємця.
А після цього — податкова міліція, яка не знаходить
в діях Н. Заїтової складу злочину.
А потім — власне податкова інспекція, караючи підпр
иємця, який звернув увагу держави
на те, що її обкрадають, і оголошуючи підприємство
банкрутом.
Нарешті — БТІ та Жашківський міськвиконком, які баж
ають будь за що допомогти
злочинцям остаточно замісти сліди злочину.
Що стосується київських правоохоронців в особі слідч
их Деснянського райвідділу м. Києва
та їх вишгородських колег, то їх співробітництво з
злочинцями взагалі просто кидається у вічі.
Наша правоохоронна система нагадує глуху стіну, об
яку розбиваються будь-які скарги на
будь-які незаконні або злочинні дії її представників
.
Зрештою, не лише правоохоронна система. Вся держава.
..
П. Оснач написав десятки обгрунтованих скарг на дії
слідчого Г. Желудкова всім, кому
лише можна було — від Президента України та кандидат
а в Президенти, трьох генпрокурорів,
кількох міністрів внутрішніх справ до безпосередніх
начальників слідчого. Не допомогло.
Мінялись президенти, правлячі партії, генпрокурори
і міністри, а правоохоронна система,
як показує приклад нашого бізнесмена, залишалася і
продовжує залишатися захисницею рейдерів,
злодіїв і грабіжників, де царюють слідчі желудкови.
Саме рейдери, злодії і грабіжники після вчинених зл
очинів, з легкістю взявши в подільники
Державу з усіма її службами, відчували й продовжуют
ь відчувати себе комфортно й безпечно з
награбованими мільйонами в кишенях.
Ярослав Москаленко, завдячуючи грошам Павла Оснача,
в 2006 р. встиг потрапити до
Вишгородської районної ради по партійному списку УНП
(разом з представниками місцевої
владної „еліти”), однак, дуже швидко перекинувся до
соціалістів, завдяки не аби яким природним
здібностям, доріс до голови Вишгродської райради, кі
лька років, поки „помаранчеві” були при
владі, міцно дружив з „губернатором” Київщини Вірою
Ульянченко, а коли з’ясувалося, що до
влади можуть прийти «регіонали», став так само міцн
о дружити Ю. Бойко, що відповідав у
„регіоналів” за Київську область, очолив районний в
иборний штаб цієї партії, Вишгородську
райдержадміністрацію, а після „правильного” проведе
ння місцевих виборів (з 60 депутатів
райради 31 місце „завоювали” „регіонали”) став перши
м заступником голови Київської обласної
державної адміністрації. 23
Зараз активно розвиває та пропагує футбольний клуб
„Діназ”, заснований на гроші П.
Оснача. Який, начебто, існує на спонсорські кошти,
а, насправді — за державні.
Андрія Алексєєва, свого родича, Я. Москаленко теж н
е забув: провів в Вишгородську
районну раду за партійним списком Партії регіонів.
С. Російськов, А. Кучер і Н. Заїтова, наскільки нам
відомо, теж відчувають себе непогано,
навіть, сказали б, комфортно, вкладаючи в бізнес ві
дібрані в П. Оснача мільйони.
І лише один П. Оснач з сім’єю не знає, що йому роби
ти: продовжувати скаржитися і
добиватися справедливості та притягнення банди злоч
инців до відповідальності, чекаючи, поки за
ним вчергове приїдуть браві вишгородські міліціонери
і відвезуть до місцевого ІВС в якості
підозрюваного у вбивстві Е. Гончарова, чи змиритися
з тим, що в державі Україна боротися зі
злочинцями, захищаючи свої честь та майно — що плюв
ати проти вітру...
Бо така вже держава.
Не те що побудована криміналом і для криміналу, а „
чесно віднята” криміналом у тих, хто
її побудував. І тому змушена жити не по закону, а „п
о понятіям”...
Н. Філіповська, М. Філіповський,
О. Жданова,О. Оснач
|
